Що таке психотерапія?
У цьому блозі я спробую відповісти на запитання: “Що таке психотерапія?” і розглянути її зі всіх можливих точок зору і у багатьох напрямах. Ось таке невелике завдання я поставила перед собою. Передусім, як вирушити у подорож психотерапевтичним світом, я зупинюся на тому, чому я подорожую і запрошую Вас.
Чому?
Для чого нам потрібна психотерапія? Яка користь з неї? Що треба про неї знати? Зокрема, чи потрібна вона мені?
Які мотиви мене спонукають писати і роздумувати про психотерапію? Саме вивчення психотерапії допомогло і допомагає мені у житті, навчанні, а також стимулювало глибше пізнати можливості моєї роботи як психотерапевта. Я – психотерапевт.
Однією з моїх професійних візій чи мотивацій є пропонувати психотерапію клієнтові його рідною мовою. Ми з колегою у Відні розпочали цю роботу, однак досить швидко з’ясувалося, що не усі вихідці з України розуміють у чому полягає специфіка роботи психотерапевта, що означає психотерапія, що вона може, а чого ні. Частково, мабуть, це пов’язано з тим, що в Україні психотерапія – явище таки нове, особливо, порівняно з Австрією, так званою “колискою” сучасної психотерапії. Небагато людей мають безпосередній досвід вирішення своїх проблем за допомогою психотерапії. І ще менше знають про права і можливості клієнта у психотерапії, як в цілому, так і згідно із законодавством Австрії. Назвемо це явище дефіцитом поінформованості. Цей блог – спроба заповнити таку собі психотерапевтичну лакуну в українському інформаційному просторі в Австрії.
Що таке психотерапія?
Отже, розпочнемо. Що таке психотерапія? Відома у класичній психотерапевтичній літературі пацієнтка славного Зиґмунда Фройда під час однієї сесії – так називатимемо зустрічі між психотерапевтом і клієнтом/пацієнтом – відкрила, відчула для себе суть психотерапії і висловила це так: “talking cure“ або лікування розмовою. Саме так. Звучить просто і більш-менш легко. Від себе завжди додаю про мовчання: це не тільки лікуванням розмовою, але й почуте, витримане мовчання, можливість відчути простір і себе в мовчанні.
І тут вже розпочинається часте і перше непорозуміння. Добре, якщо це так, то для чого взагалі? Можна піти з подругою на каву або з колегою на пиво – і все буде добре. До чого тут лікування і чому розмови (бесіди) з подругою за філіжанкою кави (або варіант з пивом) не завжди вистачає?
Треба сказати, що якщо мати добрих і вірних подруг-колег, які вміють слухати, можуть помовчати, чують тебе і співчувають, можуть бачити зв’язки між певними подіями в житті людей і влучно, зрозуміло задають питання, і не мати аж таких великих проблем, то цілком можливо прожити життя і не потребувати послуг жодних психо-професій. Переважно подруги також люди, залучені до стосунків, тобто їм буває трохи важко вискочити з ролі „подруги-колеги“ і переодягтися у вбрання психотерапевта, особливо коли щось давнє, наболіле, мільйон разів обговорене – і повторюється знову і знову і болить далі. Деколи буває так, що подруга-колега супер, але хотілося б „розібратися з собою“, „самовдосконалитись“, „саморозвинутись“ – багато таких різних само- слів. Простіше, мати або взяти час для себе, навіть тоді, коли нагальних „проблем“ нема. Такою рефлексією – або роздумами на тему – теж займаються психотерапевти.
Лікувальні стосунки
Психотерапія лікує стосунки стосунками в стосунках. Що то таке? Як це розуміти? Наприклад, я маю певну проблему в спілкуванні з іншими людьми. У психотерапії не просто говорять про цю проблему, а відштовхуються від того, що нагальні проблеми в людських стосунках клієнта виявляють себе у стосунках з терапевтом і тоді в дії, в процесі з допомогою психотерапевта клієнт зможе відчути, зрозуміти, пропрацювати і напрацювати такий спосіб спілкування, який більше йому/ їй підходитиме і краще сприйматиметься оточенням.
Для початку десь так. Далі буде!
